У Миколаєві відкрився музей іграшок, де представлено понад п’ять тисяч експонатів. Його створила місцева мешканка Олена, яка збирає ляльок та ведмедів з різних куточків світу. Колекцію поповнюють як куплені на аукціонах екземпляри, так і іграшки, знайдені на вулиці або отримані в подарунок.
Ідея музею виникла поступово, коли кількість іграшок стала вимагати окремого простору. На облаштування приміщення Олена витратила понад 200 тисяч гривень.
Серед експонатів — фарфорові, пластикові та порцелянові ляльки, частина з яких виготовлені в країнах, що вже не існують. Зокрема, в колекції зберігаються іграшки з Німецької Демократичної Республіки.
“Частину дарували, частину знайшли у секонд-хендах, щось купували на OLX чи аукціонах. Після початку війни іграшок, яких викидають, стало ще більше. І хочеться їх врятувати”, — розповідає власниця музею.
Особливе місце у зібранні займають ведмедики — їх у музеї понад три тисячі. Серед них — численні Теді, які мають окрему історію та символічне значення для колекціонерки.
“Мені близька історія про першу іграшку, яку жінка подарувала Теодору Рузвельту. У кожного ведмедика має бути характер. Якщо він «дивиться» на тебе — значить, твій”, — каже Олена.
Музей працює щовихідних з 10:00 до 14:00. Вхід — безкоштовний, але відвідувачі можуть залишити донат. У закладі проводять навчальні квести для дітей молодшого віку, що дозволяє поєднати розваги з пізнанням історії та культури.
За іграшками доглядають регулярно. Двічі на тиждень проводиться прибирання, а раз на рік — загальна “діагностика”. Тоді ляльок і ведмедів купають, сушать і повертають на місця.
Серед найдорожчих експонатів — іграшка з різдвяної колекції США, лялька з Великої Британії з сертифікатом автентичності, а також унікальні вироби вартістю до 600 доларів.
“Є Мері — лялька з американської серії, у неї ім’я, сертифікат, повний набір документів. Є і британські колекційні іграшки. Все збережено, все підписано”, — уточнює Олена.
Найближчою мрією власниці є створення майстерні для реставрації іграшок. Жінка хоче, щоб старі улюбленці отримували друге життя, а діти й дорослі мали змогу побачити в них щось більше, ніж просто предмет.
