Ірина Гаврилова з Миколаєва вже вісім років займається виготовленням мила ручної роботи. Те, що починалося як хобі у декретній відпустці, поступово стало її головною справою та джерелом натхнення. Раніше жінка працювала логістом, однак після тривалих вагань вирішила повністю присвятити себе творчості.
Для Ірини процес миловаріння — це справжнє мистецтво. Вона розповідає, що основа для мила спершу подрібнюється, щоб легше розплавилася, а далі додаються олії, барвники, блискітки та ароматизатори. «Сьогодні аромат буде тирамісу, а колір — помаранчевий», — каже майстриня під час роботи.
Свій шлях Ірина розпочала з невеликих експериментів удома. «Це були просто проби: вийде чи не вийде. А коли з’явилися перші замовники, відчула відповідальність. Я самоучка: навчалася на YouTube, шукала інформацію в Google, дивилася вебінари та прямі ефіри. Десь півтора року тільки й робила, що вбирала знання», — пригадує жінка.
Її мило часто має форму маленьких 3D-фігурок: динозаврів, квітів чи різноманітних декоративних композицій. Ірина розмальовує їх вручну, додаючи оченята, усмішки й інші дрібні деталі. «Я можу ночами сидіти над цим, бо для мене це ніби окремий світ», — зізнається майстриня.
Вона переконана: навіть з простої прозорої основи можна створити маленький шедевр. Саме тому миловаріння стало для неї способом висловлювати бачення краси у дрібницях. Згодом Ірина почала створювати «букети» з мила, комбінуючи різні відтінки та форми так, щоб вони нагадували живі квіти.
Втім, війна змусила жінку тимчасово залишити улюблену справу. На початку повномасштабного вторгнення вона разом із сім’єю переїхала до Чернівців і два роки не могла повноцінно займатися миловарінням. «Було і вигорання, і депресивні стани. Здавалося, що людям це вже не цікаво, замовлення зникли, і все. Але потім я сказала собі: “Ні, Іра, цей світ потребує краси”», — ділиться майстриня.
Сьогодні Ірина знову продовжує творити й надихає інших власним прикладом того, як хобі може стати справою життя навіть у найважчі часи.
