У Галицинівській громаді на Миколаївщині відтворюють давній рецепт козацького куліша, який пов’язують із гетьманом Іваном Мазепою. Місцеві жителі кажуть – саме через ці землі гетьман відступав після Полтавської битви, і проста поживна страва супроводжувала козаків у походах.
Страву готує господиня Наталя Ємельянцева. У казані на олії вона спершу обсмажує свинину разом із морквою та цибулею, після чого додає головні інгредієнти куліша.
“Після м’яса ми будемо закладати пшоно. Воно вже помите і приготовлене. Цікавинка цього куліша – горох. Його можна додавати по-різному: або сирим, або вже відвареним наприкінці”, – пояснює господиня.
За словами Наталі, саме така страва часто виручала козаків під час тривалих походів. Куліш легко готувався і водночас був поживним. Рецептом із нею поділився дослідник української кухні Юрій Ковтуненко.
Зазвичай куліш варять просто неба – на відкритому вогні. Проте цього разу обставини змусили змінити традицію.
“Зазвичай ми цей куліш варимо на вулиці, на відкритому вогні. Але зараз така безпекова ситуація. Ми перебуваємо на межі Миколаївської та Херсонської областей, тому готуємо всередині і уважно дивимось у віконце”, – каже Наталя.
Після додавання пшона до казана йде горох. Страву потрібно постійно помішувати, щоб вона не пригоріла. Тим часом господиня готує й інші частування до столу.
“Сьогодні замість хліба я напекла коржів. Це рецепт моєї бабусі. Коржі не ріжуть ножем – їх ламають руками. А ще є хрустики, або вергуни. Їх будемо куштувати з абрикосовим варенням із нашої садиби”, – розповідає жінка.
Коли куліш майже готовий, його приправляють сіллю та перцем. Перед тим як поставити страву до печі, Наталя додає шматок вершкового масла – для аромату.
Для місцевих жителів цей рецепт має не лише кулінарне, а й історичне значення.
“Чому нам цікавий цей куліш? Бо саме в цих краях Іван Мазепа переправлявся через Буг після поразки з московитими військами”, – говорить господиня.
На згадку про гетьмана в громаді встановлено монумент у формі хреста із зображенням Івана Мазепи.
Після нетривалого перебування в печі куліш набуває характерного аромату димку та легкої запеченої скоринки.
“Дістаємо наш куліш з печі. Ось він трохи запікся, дивіться, який красивий. Мені здається, що все добре”, – каже Наталя.
Скуштувавши результат, господиня не приховує задоволення:
“Це дуже смачно. Я молодець!”
