У селі Киселівка на Миколаївщині зберігається польська спадщина, яку сюди привезли ще понад 200 років тому. Місцеві жителі, нащадки переселенців, продовжують вивчати мову, дбати про могили предків, готувати традиційні страви та підтримувати релігійні звичаї. Попри війну та втрати, громада залишається згуртованою та сповненою надії.
Поляки на території Миколаївської області оселялися в кілька хвиль: у XVI-XVII століттях, а також у другій половині XIX – на початку XX. Вони працювали в промисловості, займалися сільським господарством і торгівлею. Як розповідає завідувачка виставкового відділу краєзнавчого музею Світлана Романенко, у ті часи польські родини відзначалися шляхетськими рисами й трималися осторонь від українського населення.
У селі Киселівка перші великі польські сім’ї почали селитися близько 1836 року. Наталія Швець, вчителька місцевого ліцею, зазначає, що саме в цей період сформувалася основа польської громади в селі.
Місцевий мешканець Микола Гаврилюк має польське коріння. Його родина була переселена з Польщі після війни, а дідусь, як згадує чоловік, загинув від репресій НКВД у 1938 році. «Приїхали вночі — і зник. Потім прийшов документ з формулюванням “Репатрійований посмертно. Не винний”», — розповідає він.
Інший житель Киселівки, Валерій Завадський, згадує, що його мама ходила до польської школи, а в сімейному архіві збереглося переводне посвідчення між класами. Його дідусь приїхав до села ще у дитинстві — разом з дядьком.
Важливою частиною духовного життя польської громади стала каплиця, зведена у 1852 році за кошти Целестини Панкратьєвої. Камінь для будівництва привозили з Херсонщини. Усередині був другий ярус і орган, подарований з Німеччини. Та влітку 2022 року російські війська знищили костел. Парафіянка Людмила Костирко розповідає, що п’ять разів окупанти намагалися влучити в хрест на даху, і лише з шостої спроби їм це вдалося.
«Господь не давав знищити одразу. Ми дуже плакали. Було гарно, високо, аура в костелі була особлива. Але ми віримо — ми відбудуємо», — каже Людмила.
Нині парафіяни збираються щонеділі в тимчасовій каплиці. На території села також зберігається могила першого польського ксьондза — громада її доглядає.
У 2024 році у місцевому ліцеї розпочали викладання польської мови. Випускниця Марина розповідає, що заняття проходять онлайн, і додає: «Польська схожа на українську, тож її легко вчити. Ми вдячні Польщі за підтримку й мріємо про вільну Україну».
Через обстріли у 2022 році будівлю ліцею було пошкоджено. Зараз польську викладають у суботу на базі дитсадка. Крім мови, учні вивчають історію Польщі під керівництвом польських педагогів, зокрема вчительки Сільвії Чихон.
Наталія Швець пригадує слова дідуся, який розповідав про стару приходську школу в іншій частині села. Там обов’язковими предметами були польська мова та релігієзнавство, яке викладали безпосередньо в костелі.
З польською культурою в Киселівці тісно пов’язана і кухня. Однією з традиційних страв є бігос — страва на основі капусти з м’ясом та сушеними фруктами. Також важливе місце займають голубці з м’ясом, засмажкою, паприкою та часником.
У краєзнавчому музеї Миколаєва зберігається реконструкція традиційного мазовецького одягу, який могли носити переселенці. Костюм виконано з увагою до деталей — включаючи шнурівку, хустку і справжні реконструкторські чоботи з Польщі.
За словами Романенко, від початку повномасштабного вторгнення близько 70% поляків з регіону виїхали. Станом на 2025 рік точної статистики щодо чисельності польської громади на Миколаївщині немає.
