Парк “Ліски” у Миколаєві має понад два століття історії. Його територія поступово змінювала межі, склад рослинності та функціональне призначення. Від перших лісистих ділянок і дач морського зібрання до статусу об’єкта садово-паркового мистецтва – цей простір пережив багато етапів. Про еволюцію однієї з найстаріших зелених зон міста розповіли миколаївські історики.
Перші згадки про “Ліски” датуються 1790 роком, коли Фалєєв повідомляв Потьомкіну про 35 лісистих ділянок на площі 830 десятин. Як зазначає історик Ігор Ніколаєв, це місце вже тоді мало значення для міста — тут зводили дачі, згодом — зʼявилася літня будівля морського зібрання. Найстаріше дерево парку — шовковиця, яку могли посадити ще за часів адмірала Грейга у першій половині ХІХ століття.
Співробітник обласного краєзнавчого музею Ілля Хворостянюк уточнює: офіційно парк було засновано на площі понад 900 гектарів. Простягався він від району нинішнього Центрального ринку аж до околиць міського стадіону. Основними породами тут були в’язи, берези, осики, а також плодово-ягідні дерева.
Із середини ХІХ століття частину парку почали заселяти ветерани Кримської війни. На наданих їм землях утворилися так звані “інвалідні хутори”. А наприкінці століття в “Лісках” розпочали будівництво заводу “Наваль”, нинішнього Чорноморського суднобудівного.
У роки Другої світової війни зелена зона була фактично знищена. Відбудова парку почалась уже після 1945 року — переважно із висадки хвойних порід. У 1974-му “Ліски” офіційно отримали статус пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Однак із появою мікрорайону Намив з’явилися нові виклики. Як пояснює Ігор Ніколаєв, забудова порушила водообмін між озером Солоним та Бузьким лиманом, що призвело до поступового висихання водойм на території парку. Колись тут було кілька озер, а тепер залишилося лише одне, і його стан поступово погіршується.
Сьогодні за утриманням парку доглядають 12 працівників. Майстерка дільниці КП “Миколаївські парки” Олена Доргаліс розповідає, що техніку для прибирання закупили завдяки допомозі з Данії. Водночас лишається чимало проблем — відсутність сучасного туалету, застаріле дорожнє покриття, аварійний стан кінотеатру “Іскра” поруч.
“Асфальт тут ще з 80-х років. Зараз маємо лише три біотуалети, які щоденно обслуговуємо. Але парк потребує комплексного оновлення”, — додає Доргаліс.
Попри виклики, “Ліски” залишаються важливою рекреаційною зоною Миколаєва. Історія цього місця — це не лише про дерева, а й про людей, які протягом поколінь формували його обличчя.
