Миколаївський зоопарк — один із найстаріших в Україні, справжня візитівка міста та улюблене місце відпочинку багатьох поколінь мешканців і гостей. У 2025 році заклад відзначає 124-річчя. Його історія почалася з приватної колекції мера Миколи Леонтовича і перетворилася на сучасний зоопарк європейського рівня, який входить до міжнародних професійних асоціацій.
Перші кроки: Акваріум у домі мера
У 1901 році Микола Леонтович облаштував у власному будинку на Адміральській, 22 приватний Акваріум. Він не був відкритий для широкої публіки, проте швидко став відомим у Європі та Росії. Колекція складалася з 50 видів риб і понад тисячі земноводних. У будинку встановили 75 акваріумів загальним обсягом до 3 тисяч літрів, обладнаних електричними компресорами та підігрівачами — справжня інновація для того часу.
Через 17 років, у 1918-му, Акваріум націоналізували, а Леонтович отримав посаду першого директора. Однак того ж року він зазнав переслідувань, а його колекція постраждала. Лише втручання Анатолія Луначарського врятувало ситуацію, і Леонтовича звільнили.
Відновлення та розширення
5 червня 1922 року Акваріум знову відкрився для відвідувачів. Лише за перший рік його відвідали 40 тисяч осіб. У 1925 році територію збільшили, з’явилися вольєри та парк. Заклад отримав назву «Акваріум-Зоосад». Сюди завезли тварин із Асканії-Нової: бізонів, верблюдів, муфлонів, оленів, а також придбали ведмедів, вовків, мавп і лисиць.
У 1927 році зоосад уже налічував 3 тисячі експонатів — від екзотичних риб і аксолотлів до крокодилів, рідкісних рослин і великої колекції птахів. Однак у 1930-х роках Леонтовича остаточно відсторонили, а його подальша доля залишилася невідомою.
Війна та окупація
Під час Другої світової війни зоопарк не припинив роботу навіть в окупованому місті. Директор Федір Ничиков із дружиною та кількома працівниками залишилися, щоб урятувати тварин. Харчі швидко закінчилися, воду доводилося возити з Інгулу. Хижаків годували м’ясом загиблих коней після бомбардувань. Попри складні умови, у 1942 році в закладі вже працювали два десятки людей, а відвідувачі приходили з квитками українською та німецькою мовами.
Народна будова та новий дім
У 1969 році місто ухвалило рішення про будівництво нового зоопарку. Роботи розпочали у 1970-му, а мешканці та підприємства долучилися до «народної стройки». З 1977 по 1978 рік відбувалося перевезення тварин: слониха Мері крокувала через усе місто, верблюда вели за кінними підводами, а останніми нову територію зайняли крокодил Вася та пітони.
Попри труднощі й недоліки будівництва, у 1978 році біля входу встановили скульптуру «Мауглі та Багіра», яка стала символом зоопарку.
Сучасні досягнення
Сьогодні Миколаївський зоопарк є учасником Європейської асоціації зоопарків та акваріумів (EAZA). Тут мешкає понад 400 видів тварин, серед яких білі тигри, жирафи, слони та леви. Заклад реалізує міжнародні програми з охорони рідкісних видів і відновлення популяцій.
Зоопарк неодноразово визнавали найкращим в Україні, а миколаївці називають його перлиною міста. Попри виклики сучасності та війну, він продовжує працювати, приймати відвідувачів і залишатися символом стійкості та любові до природи.
