З 3 по 9 листопада мешканці Миколаївщини продовжували працювати заради наближення перемоги. У цей період вони ліквідовували наслідки російських ударів, допомагали відновлювати пошкоджені об’єкти та долучалися до знищення російських безпілотників на Херсонському напрямку. Крім того, жителі області приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи пам’ять українських військових, які загинули у боротьбі за країну.
У фотодобірці за тиждень зібрані моменти, які відображають як роботу військових та рятувальників, так і людські історії, що звучать крізь біль та незламність.
«Народився в сорочці»: очевидці нічного обстрілу Миколаєва діляться своїми переживаннями, а світлини демонструють пошкоджені автівки та наслідки влучань. Серед кадрів – фото розбитої машини після нічного удару, яке зафіксувало Суспільне Миколаїв.
Також упродовж одного з днів бійці взводу БпЛА «Кажани» збили вісім дронів типу «шахед». На фото видно військового з позивним Кажан, який керує безпілотником та демонструє роботу підрозділу, що постійно тримає повітряну оборону над півднем.
Окреме місце у тижневому огляді займає історія родини з Миколаївщини, яка вшановує загиблого на фронті бійця. На знімках – книга «Герої не вмирають», у якій описаний його життєвий та бойовий шлях. Для рідних він залишається живим у спогадах, розповідях і пам’яті.
9 листопада Миколаїв приєднався до загальнонаціональної хвилини мовчання. Світлини з акції фіксують мить тиші, коли містяни зупинилися, щоб вшанувати загиблих. Фотографії передають атмосферу єдності та поваги.
Серед інших подій – арттерапевтичне заняття для поліціянток Миколаєва, де учасниці малювали картини кавою. На фото одна з поліціянток допрацьовує свій малюнок, знаходячи у творчості спосіб емоційного відновлення.
У фотозвіті також представлено один із корпусів міської лікарні №1 – найстарішого медичного закладу Миколаєва. Світлина нагадує про багаторічну історію медичної установи та її роль у житті міста.
Завершує добірку матеріал про історію кобзарства на Миколаївщині, де згадується, що українська пісня завжди звучала на півдні, зберігаючи традиції та культурну спадщину регіону.
