Миколаївський борець Віктор Антипенко з дитинства живе у світі без звуку. Слух він втратив ще немовлям, проте це не зупинило його на шляху до великого спорту. У 2025 році спортсмен виборов бронзову медаль Дефлімпіади у Токіо — і це вже третя нагорода на його рахунку на цих змаганнях.
Нині Віктору 29. За роки виступів він зібрав колекцію відзнак на міжнародних турнірах і не зупиняється. У тренувальному процесі поруч з ним постійно тренер Георгій Петков. Їхня комунікація — жестова мова, хоча наставник визнає: знає її не повністю, але вистачає, щоб пояснити головне.
“Те, що мені треба, я можу будь-якому глухому або тому, хто погано чує, пояснити”.
Команда працює шість днів на тиждень. Ранки присвячені спеціальним вправам, вечори — роботі на килимі. Такий режим допоміг відновити форму після складного періоду: початок повномасштабної війни у 2022 році суттєво ускладнив тренування, а на Дефлімпіаді в Бразилії медалі дістати не вдалося.
“На всіх зборах брав участь і на турнірах серед хлопців, які говорять. Достойно виступав на всіх турнірах”.
До боротьби Віктор прийшов у сім років. У його інтернаті для дітей з порушеннями слуху тренер формував групу — так з’явився шанс, який визначив подальше життя. Надихав приклад земляка, чемпіона Всесвітніх ігор Василя Паніна. Він показав, що обмеження не перекреслюють великі цілі.
У Токіо Антипенко зупинився за крок до фіналу. Найважчим став поєдинок із суперником з Туреччини в півфіналі, але в боротьбі за бронзу він упевнено переміг борця з Болгарії. Свої можливості оцінює тверезо і знає: ключ — у психології.
“З турком якраз в півфіналі найважче було. Але можна було перемагати. На інші зустрічі я налаштовувався як завжди”.
Тренер додає: результати Віктора напряму залежать від його внутрішньої впевненості.
“Якщо починає десь сумніватися – воно не виходить. А коли відкрито бореться – у нього все виходить”.
Найвагомішим досягненням спортсмен називає золото чемпіонату світу в Киргизстані. Та амбіції залишаються: у планах — піднятися на найвищу сходинку й на наступній Дефлімпіаді.
Мотивація проста і водночас найвищого ґатунку. Для Віктора кожен вихід на килим — можливість прославити Україну. І попри мовчазний світ навколо, його історія звучить голосно.
