У мікрорайоні Варварівка, що на правому березі Миколаєва, 5 листопада 2020 року відкрили водогін, який будували кілька років. Його вартість склала 77 мільйонів гривень. Повноцінно об’єкт почав працювати у 2023 році, проте станом на жовтень 2025-го до мережі централізованого водопостачання під’єдналися лише 20 домоволодінь із понад трьох тисяч.
Причини низької зацікавленості жителів, хід реалізації проєкту та подальші перспективи обговорили замовники будівництва, підрядники та мешканці Варварівки.
Будівництво дюкера: від ідеї до запуску
До 2020 року у Варварівці не було централізованого водопостачання. Замовником будівництва виступив департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради. Як розповів заступник директора департаменту Ігор Набатов, документацію розробляли з 2017 року, а саме будівництво стартувало у 2019-му.
«Аналітика проводилася ще під час старту проєкту, визначали кількість потенційних абонентів. Сам водогін — це труба, прокладена під Південним Бугом у бік Варварівки, а також декілька вулиць, охоплених магістральною мережею», — пояснив Набатов.
Керівник підрядної організації Олександр Жак розповів, що ідея будівництва дюкера обговорювалася ще у 2009 році, проте тоді проєкт оцінювався у 53 мільйони доларів, тому його реалізацію відклали. У 2019 році, коли будівництво все ж стартувало, підрядник отримав близько 3 мільйонів доларів за виконані роботи.
«Ми проклали 9 кілометрів магістральних трубопроводів, створили два кільця по Варварівці. Якщо продовжити лінію до Великої Коренихи, то можна забезпечити водою і її жителів. Потужності водогону достатньо для 12 тисяч осіб», — зазначив Жак.
У 2020 році дюкер урочисто відкрили, а після завершення перевірок і оформлення документації його передали на баланс КП «Миколаївводоканал». На початку 2023 року об’єкт офіційно ввели в експлуатацію.
Чому жителі не підключаються
За словами виконувача обов’язків технічного директора КП «Миколаївводоканал» Олексія Абабілова, станом на осінь 2025 року до централізованої мережі у Варварівці підключено лише 20 приватних будинків. Під’єднання до водогону відбувається за стандартною процедурою: потрібно звернутися до технічного відділу, отримати техумови (вартість близько 1000 гривень), виконати проєкт, збудувати колодязь і провести врізку у свій будинок власним коштом.
«Тут немає нічого складного — тільки бажання мати питну воду. Її якість відповідає стандартам централізованої мережі по всьому місту», — пояснив Абабілов.
Міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич переконаний, що головна причина відмов — сумніви мешканців у якості води. Проте він наголосив, що міська влада робить усе, аби процес спростити: підключення проводиться безкоштовно, мешканці сплачують лише за доведення труб до власного будинку.
«Ми прийняли програму, за якою підключення до водогону безкоштовне. Залишилося лише довести трубу до будинку за власні кошти. Як тільки запустимо питну воду, люди почнуть активніше підключатися», — зазначив мер.
Думки жителів Варварівки
Місцевий мешканець Ігор розповідає, що під’єднався до водогону у 2024 році. За його словами, це вигідніше, ніж замовляти привізну воду. Загальна вартість підключення для його домогосподарства склала близько 35–40 тисяч гривень.
«Раніше возили воду — виходило дорого. Тепер платимо менше, і це інвестиція не на рік, а на покоління. Двоє людей споживають шість кубів води щомісяця, і якщо привозити — це близько 800 гривень», — каже чоловік.
Інший житель, Володимир, визнає: провести воду можна, але це потребує значних витрат. «Ми звикли жити без централізованої води, економимо. Підключитися можна, але поки не маємо на це грошей», — зізнається він.
Марина, мешканка Варварівки, додає, що багато хто готовий підключитися лише тоді, коли вода стане стабільно якісною. «Ми мріємо про воду вже десятиліттями. Але зараз, коли все дорожчає, зробити підключення для багатьох просто нереально», — говорить жінка.
Ігор, який досі користується привізною водою, каже, що для вживання набирає воду у спеціальних точках роздачі. «Для їжі та чаю беру по 16 літрів кожні три-чотири дні. Тепер точка видачі поруч, тому стало зручніше. Але щоб провести воду в будинок, потрібно копати глибоко, а це дорого і складно», — пояснює чоловік.
Окрім проблеми з водопостачанням, у мікрорайоні досі немає очисних споруд каналізації. За словами міського голови, це питання залишається відкритим і потребує комплексного вирішення у майбутньому.
